Призначення димових труб.

Призначення димових труб.

Заводська димова труба

Основним призначенням димових труб є відведення газів (продуктів згорання палива в топці). Разом з ними через трубу видаляються дим, сажа, попіл і кіптява, які, при неправильному формуванні внутрішньої поверхні димоходу, можуть осідати на його стінках, утруднюючи надалі проходження газів. Щоб цього не сталося, необхідно робити внутрішню поверхню димохідних труб якомога рівнішою і гладкою, без вибоїн, щілин і виступів, щоб сажі і кіптяві не було за що «зачепитися». Але неприпустимо вирівнювати внутрішню частину димової труби глиною, тому що вона погано проводити тепло і може викликати появу конденсату та підвищенної вологості в трубі, що в підсумку може призвести до погіршення циркуляції повітря (тяги).

Ще одним призначенням димових труб є забезпечення нормальної тяги в печі, яка перебуває в прямому співвідношенні з товщиною і висотою димохідного каналу. Температура продуктів згоряння на виході з труби може перевищувати 373 К, що дозволяє створювати в опалювальній конструкції природну тягу — шляхом заміщення гарячих шарів повітря холодними. У зв'язку з цим товщина стінок димової труби повинна бути не менш ніж у півтори цеглини (ідеальне співвідношення для труб корінного типу), а висота — 5 метрів і вище, рахуючи від колосникових зон.

Конструктивні особливості димових труб[ред. | ред. код]

Труба Харківської ТЕЦ-5, 330м

Щоб зменшити число отворів у даху, димоходи різних опалювальних приладів у будинку можуть поєднувати в один: робиться це за допомогою горизонтальних чи похилих елементів, що називаються лежаками чи лежнями. Лежні викладають з цегли на глині по перекриттях, а для термоізоляції відділяються від дерев'яна дерев'яних конструкцій шаром повсті^[5].

Внаслідок обмеженої здатності цегли витримувати поперечні навантаження, труби в будинках часто будували «у стовп»: з камінами на кожному поверсі, що виходили на спільну трубу. Часто дві таких труби ставили з обох фасадів будинку. Зараз поширення центрального опалення звільняє від необхідності обов'язково мати дімар, а використання газопроводів уможливлює розміщати джерела вогню в будь-якому місці.

Більшість сучасних опалювальних приладів димоходів не потребують. Їх поміщають зазвичай біля зовнішньої стіни, а їхні витяжні труби виходять назовні через незаймисті стінні втулки.

Відрізняються за конструкцією від хатніх промислові димові труби, розташовані на фабриках, заводах, центральних котельнях. Вони розташовані в близькості від топок котлів і з'єднання єднані з ними димопроводами. Їх значна висота уможливлює розсіювати шкідливі викиди по більшій території.

Колись для фабричних димарів широко використовувалася цегла, зараз частіше застосовується залізобетон, альо вогнетривку цеглу продовжують використовувати для внутрішнього облицювання, зокрема, у разі застосування палива, що утворює топкові гази з агресивними кислотами.

Сучасні промислові димові труби часто складаються із залізбетонного кожуха-основи, всередині якого проходять кілька вертикальних газоходів.

Труба Екібастузької ГРЕС-1 330 м заввишки

300-метрова труба компанії Sasol Three складається з кожуха-основи 26 м у діаметрі й бетонних димопроводів 4,6 м у діаметрі, облицьованих зсередини вогнетривкою цеглою, покладеною на кільцеподібні консолі, розташовані з 10-метровим інтервалом.

Найчастіше димові труби робляться з цегли. Стандартна цегляна димова труба складається з таких елементів (опис ведеться зверху вниз):

• ковпака металевого;
• оголів'я;
• шийки;
• бетонного укосу;
• видри;
• місця проходження через покрівлю, обрешітку, крокви;
• стояка;
• розпушки (оброблення);
• ізоляційного шару біля перекриття і балок;
• димової засувки;
• шийки труби.

Все частіше на заміну димарів з цегли надходять збірні теплоізольовані металеві труби. Вони монтуються з типових елементів заводського виробництва, які необхідно кріпити через кожні 150 см до стін або інших споруд, оскільки вони не є самонесучими конструкціями. Переважно такі труби випускаються з алюмінію (зовнішня частина) і кислотостійкої нержавіючої сталі (внутрішня частина). Простір між ними заповнюється спеціальним теплоізоляційним матеріалом. Конструктивно теплоізольована сталева димова труба горищного типу складається з (опис ведеться зверху вниз):

• дефлектора;

• кінцевого елемента;
• проміжного елемента;
• проміжного елемента з очисним каналом;
• кріпильної рами (підстава димохідної труби, що починається з горищних перекриттів);
• перетину теплоізольованої труби;
• проміжного елемента з підведеним патрубком;
• нижнього елемента з очисним каналом труби, що починається з рівня підлоги.

Промислове виробництво деяких країн також пропонує до реалізації висотні димові труби (висотою з поверх), що виробляються на основі легкого бетону. Конструктивно висотні димові труби з бетону складаються з:

• обмурівки (120 мм);
• шва (10 мм);
• теплоізолюючого штукатурного шару (30 мм);
• лещадного каменю;
• різних елементів (приєднувального, проміжного, нижнього, верхнього);
• люка зольника.

• https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%B0